❗До іть будь ласка написати ТВІР за темою: "Що робить Гайавату народним?" ❗

Гайявата — мудрий вождь індіанців

Майже у кожного народу є міф про — людину, яка прийшла, щоб навчити мудрості та багатьох умінь, конче потрібних людству, щоб не зникнути з лиця Землі. Я читав, що католицькі ченці, що йшли слідами конкістадорів "рятувати душі" поневолених індіанців, були спантеличені цими міфами, такими схожими на біблійні, проте зовсім іншими.

У північних індіанців теж були такі легенди, хоч їхнього героя у кожному племені звали інакше: за тамтешніми звичаями у людини багато імен, її звуть за найбільш відомими на цей час якостями. Назвати наше ім'я — не сказати про людину нічого, назвати індіанське — розповісти майже все.

У народу оджибвеїв цей і пророк мав ім'я Гайявата. Воно і значить "Пророк", "Учитель". Після того як Великий Дух Гитчі Маніто на великому зібранні всього людства дав йому велике повчання і Люльку Миру, а томагавки війни були закопані на березі ріки, до людей з невідомого краю прийшов цей Учитель. Він навчив людей вирощувати маїс та збирати інші плоди; навчив індіанські племена мирно жити та не вважати кожного іноплемінника ворогом. Він разом із людьми розчистив русла рік і навчив будувати зручні й легкі човни. Він знав багато ремесел, та головне, чого він їх навчив, то був він сам — незвична і чудова людина, проте просто людина, не дух, не божество. І кожний міг би стати подібним до нього, якби навчився у Гайявати людської мудрості і людської доброти.

І, мабуть, це був найголовніший урок Великого Учителя, пророка Великого Духа.

Проте люди — погані учні, здебільшого схильні до лінощів і невиконання домашніх завдань. Їм потрібно, щоб над ними повсякчас був нагляд учителя, його пильний контроль. А Гайявата ж був просто людиною. Не вічною на землі.

Та все ж його уроки не пропали марно, а вчення залишилося серед людей. То ж ще маємо надію.

Гайявата — мудрий вождь індіанців

Майже у кожного народу є міф про — людину, яка прийшла, щоб навчити мудрості та багатьох умінь, конче потрібних людству, щоб не зникнути з лиця Землі. Я читав, що католицькі ченці, що йшли слідами конкістадорів "рятувати душі" поневолених індіанців, були спантеличені цими міфами, такими схожими на біблійні, проте зовсім іншими.

У північних індіанців теж були такі легенди, хоч їхнього героя у кожному племені звали інакше: за тамтешніми звичаями у людини багато імен, її звуть за найбільш відомими на цей час якостями. Назвати наше ім'я — не сказати про людину нічого, назвати індіанське — розповісти майже все.

У народу оджибвеїв цей і пророк мав ім'я Гайявата. Воно і значить "Пророк", "Учитель". Після того як Великий Дух Гитчі Маніто на великому зібранні всього людства дав йому велике повчання і Люльку Миру, а томагавки війни були закопані на березі ріки, до людей з невідомого краю прийшов цей Учитель. Він навчив людей вирощувати маїс та збирати інші плоди; навчив індіанські племена мирно жити та не вважати кожного іноплемінника ворогом. Він разом із людьми розчистив русла рік і навчив будувати зручні й легкі човни. Він знав багато ремесел, та головне, чого він їх навчив, то був він сам — незвична і чудова людина, проте просто людина, не дух, не божество. І кожний міг би стати подібним до нього, якби навчився у Гайявати людської мудрості і людської доброти.

І, мабуть, це був найголовніший урок Великого Учителя, пророка Великого Духа.

Проте люди — погані учні, здебільшого схильні до лінощів і невиконання домашніх завдань. Їм потрібно, щоб над ними повсякчас був нагляд учителя, його пильний контроль. А Гайявата ж був просто людиною. Не вічною на землі.

Та все ж його уроки не пропали марно, а вчення залишилося серед людей. То ж ще маємо надію.

                                Бережімо птахів

    Птахи прикрашають наше життя своїм яскравим забарвленням і дзвінкою піснею. Важко уявити собі весну без шпаків, море без чайок, гай без солов'їв. А яке ж то українське село без лелек і лелечих гнізд?

     Також птахи охороняють поля й ліси, сади й городи від різних шкідників. Синиця, наприклад, з'їдає стільки комах, скільки важить сама. Сова може з'їсти за літо до тисячі мишей-полівок, зберігаючи тонни хліба. Птахи також знищують і величезну кількість насіння бур'янів.

   Птахи-наші найкращі друзі, і тому їх треба берегти. 

Вони виникли, ще у первісному суспільстві і пов'язані із календарем. Літній цикл: русальні, купальські, жниварські. Зимовий: колядки, щедрівки. Весняний: веснянки, трійця. кріпацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські, солдатські.

  Твір-роздум на тему "Як зробити своє життя цікавішим":

  Я часто задумуюсь над тим, як зробити своє життя цікавішим. Перш за все, варто знайти справу, яка стане улюбленою. Якщо у людини є хобі, то і життя її стає більш насиченим та яскравим. Улюблена справа захоплює, надихає, змушує постійно крокувати вперед.

  Цікавішим життя робить і спілкування. Прогулянки з батьками, бабусями і дудусями, друзями - це все неймовірно пізнавально, приємно та весело. Скільки нових знань можна отримати від близьких людей, адже вони мають великий життєвий досвід та мудрість. Ось такі прості заняття зможуть зробити наше життя більш яскравим та цікавим.

Так звана- "НАРКОБАЙКА" )))   летіла собі бджола - задивилася на квітку- упала в бур"янину-здохла-її з"їли мурашки. мораль байки--- якщо квітка красива це ще незначить що вона приведе тебе до добра

1голосистий хлопчик2пісні про рідну землю3хлопця вкрали4тужні пісні5 цвіркун

У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень – енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на “безлюдному” острові, дібравши собі ім’я “Робінзон Кукурузо”.

Пектораль ...  

По полю, прикро похилившись,

Повіки - повінії піску

Приймав причастя - причастившись,

Промовив пепельно: "Прощу".

Підняв пекучу пектораль,

Півсвіту плакало піано,

Півсвіту просто посміхалось

Позуючи прекрасно-п"яно.

Пустив птахів, помітив прайди -

Прийняв прикраси: п"ять планет.

Пустився по путі печально  

Подякував, піддався, пав, помер!

Пустелями, понуро похилився

Покликав підданих -птахів

Підніс планети - подивився,

Промовив пепельно: "Простіть"...

Коли я була ще зовсім маленька, мій тато взяв мене з собою на риболовлю. Я, не довго думаючи, погодилася, адже для мене в цьому віці це було захоплюючою пригодою. коли ми приїхали до берега озера Манич, тато став розкладати снасті, а я тим часом стала досліджувати мальовничий берег Манич. Папа захоплено розкладав вудки, милувався своїми блешнями і особливо не стежив за мною. У воді плавали мальки, які дуже сподобалися моєму оку.Я хотіла зловити одного і посадити в банку, щоб удома випустити в акваріум. Підійшовши до самого краю берега, раптом під моїми ногами різко почала обвалюватися земля, і я з несамовитими криками сіла в воду. Я не вміла плавати! Захлинаючись, я кричала татові: "Папа! Папа! До Папа, почувши мій крик, пірнув за мною. Мене все далі і далі від нього несло течією, я захлиналася і з кожною секундою втрачала надію на порятунок. Мій батько був хорошим плавцем, і через деякий час наздогнав мене. тим врмени я була вже без свідомості (зі слів мого тата). Він дотягнув мене до берега і почав відкачувати. Коли я прокинулася, тато грізно сказав, що більше ніколи не візьме мене з собою на риболовлю.

Род измени на свой.