Римляни зміцнювали свою армію за до різноманітних заходів, таких як впровадження стандартизованого навчання, впровадження нової зброї та військових технологій, будівництво доріг і укріплень, а також розширення своїх сил шляхом призову на військову службу та вербування союзних військ. Вони також зміцнили свій флот, покращивши конструкцію своїх кораблів і побудувавши більший флот для захисту своїх торговельних шляхів, особливо в Середземному морі.
Мета Риму в процесі завоювання Італії полягала в тому, щоб встановити контроль над усім Італійським півостровом і об'єднати всі різні народи й племена під владою Риму. Це було мотивовано бажанням безпеки та стабільності, а також прагненням до розширення та влади. Наслідки цього завоювання були значними, оскільки воно заклало основу Римської імперії та утвердило Рим як домінантну державу в середземноморському світі.
Причини Пунічних воєн можна простежити в конкуренції між Римом і Карфагеном за контроль над торговими шляхами в західному Середземномор’ї. Це призвело до серії конфліктів і напруженості між двома державами, кульмінацією яких стали три руйнівні війни. Інші фактори, що сприяли війнам, включали територіальні суперечки, союзи та боротьбу за владу між різними державами Середземномор’я та експансію Карфагена в Іспанії.
Наслідки завойовницьких війн Риму були далекосяжними та кардинальними. Вони розширили територію та вплив Римської республіки, утвердивши її як домінантну силу в середземноморському світі. Однак ці завоювання також мали значні соціальні, економічні та політичні наслідки, зокрема, оскільки вони призвели до зростання рабства та розширення соціальної та економічної нерівності всередині Республіки. Крім того, витрати на підтримку та захист такої величезної імперії сприяли остаточному занепаду та краху Риму.