сачыненне на тэму "Толькі блізкіх збліжае ростань. Толькі з блізкімі час у згодзе" что у меня есть

до нового года осталось уже меньше двух недель, а это значит, что пора определяться, куда сходить и где встретить новый год 2018-2019 в новосибирске. начнем с того, что главная елка откроется уже 20 декабря на площади ленина. и посвящен новогодний городок будет году театра в россии.

- городок будет сделан в виде театральной сцены, на которой представят театры города новосибирска, — рассказала начальник департамента культуры, спорта и молодежной политики мэрии города новосибирска анна терешкова. – в полночь 31 декабря именно там прогремит главный салют!

а что еще ждет сибиряков в новогодние праздники, вы найдете в нашем подробном праздничном путеводителе

вы еще не решили, куда сходить и где встретить новый год 2018-2019 в новосибирске? тогда в вам наш самый полный праздничный путеводитель! здесь вы найдете и когда пройдет парад дедов морозов, и через сколько дней откроется ледовый городок на набережной : это в новосибирске

Я ,мы, я, мной, я, мяне.

Адгадка - цень.

Барщевський Ян (біл. Ян Баршчэўскі,пол. Jan Barszczewski, (1794 (за іншими джерелами, 1790) — 11 березня 1851) — білоруський і польський письменник.

Народився в селі Мурагі Полоцького повіту Вітебської губернії в родині дворянського походження. Освіту здобув у Полоцькій єзуїтській академії.

Стояв на ліберально-просвітницьких позиціях. У 1820-1830-х рр. жив у Петербурзі, де очолював гурток білоруських і польських літераторів.

У своїх творах щедро використовував білоруські та українські легенди. 1944 року польськомовний петербурзький журнал «Niezabudka» помістив повість «Дерев'яний Дідок і жінка-комаха»[1]. Того ж року вийшов і перший з чотирьох томів найвідомішої його повісті «Шляхтич Завальня». У книзі «Proza і wіerszy» (Kиїв, 1849) з'явилося оповідання «Душа не в своєму тілі»[2].Барщевський Ян (біл. Ян Баршчэўскі,пол. Jan Barszczewski, (1794 (за іншими джерелами, 1790) — 11 березня 1851) — білоруський і польський письменник.

Народився в селі Мурагі Полоцького повіту Вітебської губернії в родині дворянського походження. Освіту здобув у Полоцькій єзуїтській академії.

Стояв на ліберально-просвітницьких позиціях. У 1820-1830-х рр. жив у Петербурзі, де очолював гурток білоруських і польських літераторів.

У своїх творах щедро використовував білоруські та українські легенди. 1944 року польськомовний петербурзький журнал «Niezabudka» помістив повість «Дерев'яний Дідок і жінка-комаха»[1]. Того ж року вийшов і перший з чотирьох томів найвідомішої його повісті «Шляхтич Завальня». У книзі «Proza і wіerszy» (Kиїв, 1849) з'явилося оповідання «Душа не в своєму тілі»[2].

1. Пацягнула вільгаццю - безасабовы сказ

2. Дыхаю і не магу надыхацца - пэўна-асабовы сказ

3. Ад крадзенага не пасыцееш - абагульнена-асабовы сказ

4. У поўдзень падагналі аўтобус - няпэўна-асабовы сказ

5. Вільготная ноч - назыўны сказ

Невядома, якая сіла ўзнімае ранкам грыбніка з ложка.

Хуценька апранаеш куртку, бярэш кош, абуваеш боты, выходзіш на двор. У вёсцы цішыня і спакой.

Выходзіш за браму і крочыш у лес. Нейкі час ідзеш уздоўж спелага жыта. Таропка праскочыш малады ельнічак і трапіш у стары бор.

Гэта ўжо баравіковыя месцы. ​

ответ б наверное

Адрознiваюцца канчаткамi:

| спр. - канчаткi -уць; - юць

|| спр. - канчаткi - аць; - яць

Яшчэ з ранняй раніцы ў небе ззяла навальніца, а ўсё вакол грымела i грукатала.

Ён вельмі захапляўся сваёй працай настаўніка. Ён любіў сваю працу. Ён стараўся аддаваць сябе поўнасцю дзецям і іх бацькам

Гляджу: ідуць па дарозе пан з чарнакніжнікам і раптам павярнулі да густога яловага лесу.
Грышку пакідаюць сілы: ён выпускае з рк дуду і падае, самлелы, на дол.
Ад гэтага крыку прачынаюцца парабкі, бягуць на дапамогу і знаходзяць яе ў сенцах: яна ляжыць як нежывая.
Карпа меў шмат парабкаў - было каму ісці з сярпом на жніво.
Мружыце вочы на святле - спалі, мала вам ночы, гультаі.
Толькі сказаў гэта - залятае ў вакно сарока, большая і зграбнейшая за іншых сарок, пёры на ёй белыя, як снег, вочы чорныя.