Зробіть синтаксичний розбір речення: Весняне сонечко швидко зігріває землю.

Часу дуже багато але деякі люди не розуміють його ціності.

Кожен учень хоче скоротить время на навчання.Багато батьків не помічають що діти лише притворяються що роблять домашнє завдання.

Діти під час канікул граються і роблять що хочуть і не збираються заглянути в підручники які їм задали на канікули. Всі батьки заставляють синів і дочок учитися і вони розв*яжуть декілька завдань для того щоб їм не заважали відпочивати. Діти гаять багато часу на непотрібні їм речі.

Учні багато часу займаються непотрібними їм речами хоч моглиб витратити його на навчання

Квітка влітку

Влітку цвіте волошка. З одного боку вона гарна - з блакитними пелюстками. З іншого - вона є бур яном сільськогосподарских культур. Волошка не росте одна. Їх в полі з являється відразу багато. На стеблинці у неї не одна квітка, а до двох десятків блакитних головок. Мені подобається бігати по волошковому полі.

Напевно, а)

Хоча дуже схоже, що обидва правильні. Але я схиляюсь більше до першого, бо це якось зразу видно і не засумніваєшся Хоча, може я дурна Т.Т

-Добрий день,Оксана Іванівна!

-Добрий день,Сергійко.

-Вітаю вас з Першим вересням!

-Дякую,тебе також вітаю з першим днем навчання і с початком дорослого навчання,адже ти перейшов у п"ятий клас і з цього дня розпочинається твоя нова дорога у вир шкільного жиитя!

-Дякую,але мені старшно!А якщо я не буду встигати?Доросле життя -це відповідальність.Та й предмери вже будуть тяжкі.

-Не бійся,Сергійко.Я буду з вами йти по цій дорозі ще довгих сім років і у всьому буду допомагати.

-Дякую,Оксана Іванівна.

-До завтра,Сергійко!

30 реплік?! Це ж неможливо багато, в мене усі діалоги максимум 10 реплік(включаючи привіт і допобачення)) добре, зараз що небудь придумаю

- Привіт!

- Привіт!

- Як в тебе справи? 

- Добре. А в тебе? 

- Чесно кажучі, не дуже.

- Що сталося.

- Та нічого особливого, не звертай уваги.

- Я не можу не звертати уваги. Що сталося?

- Мене на вихіднях заставляють сидіти з молодшою сестричкою.

- Так це ж добре, я люблю дітей.

- Я теж. але саме в цей час ми завтра з подружками збиралися на прогулянку.

- Невже для тебе прогулянка з подругами важливіша за меншу сестру?

- Ти кажеш як моя мама. Зрозумій, що мені не хочеться витрачати на неї усі вихідні це ж зовсім не весело.  

- Та  годі тобі, це ж чудова нагода потренуватися як потрібно вести себе з дітьми.

- Думаю, ти маєш рацію.

- Звісно, я ж знаю що кажу. Тим більш, ти ніби збираєшся в майбутньому стати вихователем у дитячому садку.

- Так, але до чого тут це?

- А до того, щоб спілкуатися з дітьми потрібно їх любити і вміти за ними доглядати.

- Ти мене преконала, я буду сидіти на вихідних з сетсрою.

- Добре, але я хотіла тобі дещо запропонувати.

- Що?

- Може сходимо днями до музею. Я чула, в нас відкрилася виставка динозаврів. 

 - Так, я теж це чула,  думаю буде цікаво. 

- Тобто ти теж йдеш зі мною?!

- Я давно мріяла про цю виставку, але ні.

- Чому? 

- Не забувай, мені на вихідних треба сидіти з молодшою сестрою, а в інші дні я не можу. 

 - Не бачу проблеми, сестру можна взяти і з собою. Дмуаю буде дуже цікаво. 

- Тож домовились.

- Так. Вибач, мені потрібно йти.

- Звісно. Бувай!

- До зустрічі! 

Якщо я все правильно порахувала тут 32 репліки) 

Вищий : доволіше ,

Складна форма :більш(менш) доволіше

Найвищий:найдоволіше , якнайдоволіше ,щонайдоволіше

Складна форма :найбільш доволі ,найменш доволі

Житіи в лісі дуже важко. Щоб спокійно зимувати,їжачку, треба теплого осінього дня,назбирати сухого лисття, щоб вимостити гніздечко. А щоб набратися сил перед зимівлею, треба знайти яблучко, та принести грушок у нірку.Щоб донести їх, треба наколоти на голки.  

Найбільше добро, сорочка вишита, хороше життя, 

Коли настає моя улюблена пора року – весна, я дуже люблю відвідувати якісь особливі природні місця. Це або парк, або місце біля річки або ліс. До лісу добиратися дуже далеко, тому найчастіше ми з подругою просто гуляємо в парку. Так приємно гати за природою, яка прокидається!

Наш парк розташований біля прекрасної річки. Синьою стрічкою вона простягається із заходу на схід. Уздовж її берегів ростуть верби, купають свої гілки в чистій воді. Ця річка – особлива. В ній не можна купатися, ловити рибу. Місцева влада дуже її оберігає від негативного впливу, адже вона така красива і така важлива для нашого середовища!

Уздовж одного з берегів тягнеться наш місцевий парк. У нашому невеликому місті він один-єдиний, тому тут часто гуляє багато людей. Ми сідаємо на лавочку і милуємося красою природи. Дерева, струнко тягнуться до неба, подекуди вже замінили свіженькі молоді листочки. Вони такі красиві! Ще не обпалені сонцем, не овіяні вітрами, боязко визирають через гілочки і намагаються зловити перші сонячні промінчики. Від гілочки до гілочки літають метушливі пташки. Вони теж радіють весні. Ця зима була дуже довга і холодна, по ній скучили вже все! І, сидячи на лавочці, я починаю розуміти, що теж чекала цього всього. Нарешті! Нарешті настає весна. Милуюся красою природи: доріжки встелені першої боязкою травичкою, на кущах теж з'являються листочки. А під ними – цілий світ! Метушливі комашки починають своє рухоме життя. Бігають туди-сюди, цілеспрямовано переміщаються невеликими купками, щось шукають, чогось хочуть.

Я сиджу на лавочці і вдихаю свіже повітря. Навесні навіть дихається якось не так. Ніби легше, простіше. Вже розумієш, що вітер – не такий морозний, а сонце – не таке далеке. І від цього так добре на душі, що відчуваєш якесь єднання з цією природою, яка, прокидаючись, тягне свої невидимі рученята до далекого синього неба, такого чистого і безхмарного в пізньому березні.

Поверхня річки чиста, гладка, як скло. Здається, що можна встати і піти по ній прямо на протилежний берег. Опущені у воду гілки верб нагадують довгі руки,які купаються у ванні. Верби теж втомилися від холоду: всю зиму вони стояли на сторожі льоду і снігу, а тепер, нарешті, можуть зануритися у воду, та ще холодну, але таку довгоочікувану, рідкісну прохолоду!

Природа надихає все навколо. Так хочеться творити: писати, співати, малювати. Дістаю блокнот і олівець, починаю малювати. Несміло виводжу лінії найближчих дерев, кущів, штриху травичку. Навіть по сірому малюнку розумієш, що це вже не зима, навіть не дивлячись на те, що я не маю кольорових фарб або олівців. Міма мене пролетів метелик. Звідки вона тут? Що вона забула тут? Ще так прохолодно, і квітів ще не видно, але це маленька істота вже не дочекається, коли зможе пурхати від зелені до зелені, шукаючи зручного зупинки.

Насправді в будь-який час року природа прекрасна. Але іноді так втомлюєшся від одного і того ж пейзажу, що починаєш радіти найменшим змінам в середовищі. Ось так і я. Якісь три місяці тому сиділа, зачаровано дивилася на дзеркальну поверхню свіжого льоду на цій же річці, а тепер радію, що, нарешті, бачу темну воду. Скоро настане літо, і зелене розмаїття листя і трав буде надихати мене на нові слова! Фуух