Складіть пам’ятку «Як запобігти помилкам у ділових документах»

`Окунь,2склади, о-кунь

1склад-відкритий,наголошений

2склад-закр,ненагол.

[о к у н`]

о [`]- голосний,наголош.

к [k] -пригол,твердий,глухий

у [y] -гол,ненагол.

н [ н` ] - пригол, м`який

ь [-]

5букв, 4звуки

Мар`ія, Ма-рі-я, 3склади

1-відкр.,ненагол.

2-відкр.,нагол.

3-відкр.,ненагол.

[M а р` і j а]

м [м] -пр.,тв.

а[a] - гол.,ненагол.

р [ р`] - пр.,пом"якш         (перед і)

і [`] - гол.,нагол.

я [j a]

[j`] -пригол.,м`як.

[а] - гол.,ненагол.

5букв,6звуків.

С`иня, с`и - ня, 2cклади

1-выдкр.,нагол.

2-відкр.,ненагол.

[c и н`а]

c [c] - пр.,тв.,шиплячий

и [и] - гол.,нагол.

н [н`] -приг., м`як.

я [a] - гол.,ненагол.

4 букви,4 звуки.

Пень`ок , п`e - ньок , 2 склади

1- відкр.,ненагол.

2 - закр.,ненагол.

[п е н` o k]

п [п] - пр., тв.,глух.

е[e] - гол.,ненагол.

н [н`] - пр., м`як.

ь [-]

o [`o] - гол.,нагол.

к [ k] - пр.,тв., глух.

6 букв,5звуків

б)надвечір, увечері, звечора

Прилетів-відлетів

Виясниться-захмариться

радіють-сумують

злетить-підніметься(у небо)

бігає-гасає 

их почти нет вот только такие  лелечка, лелечий

Підосичник - закінчення нульове, основа ПІДОСИЧНИК, корінь ОСИЧ, префікс ПІД, два суфікси Н і ИК.

Одного разу, дідунь і мамуньою пішли до лісу. Йшли вони довго вже по сутінках, та посеред лісу побачили якийсь маленький вогник, коли вони підійшли поблище то побачили велике вовчище з гострими зубами. Схаменувшись щосили побігли додому, та на дорозі їм зустрілася зміюка з маленьким кошенятком. Ніяк вони не могли вибратися з цього лісу, побачили, як серед галявини сидів незграбний хлопчисько-писака, а навколо нього сидів якийсь невідомий звірюга з червоними оченятами.

- от розбишака, - подумав дідунь, - дам я йому зіллячко, щоб став чепурним, немов зозулька.

Пусля цього вийшли вони з ліску і старий бородань (називаючи себе паруботою) потіліпав, мов бродяга спати, бо ще з вчора страшне, як боліла голівонька в нього.

Гриби́ — царство еукаріотичних безхлорофільних гетеротрофних організмів, які живляться переважно осмотрофно, і більшість з яких здатні розмножуватись за до спор (хоча деякі втратили цю можливість і розмножуються вегетативно). Більшість з них протягом всього життя або на певних стадіях розвитку мають міцеліальну будову, а деякі — дріжджі — одноклітинні. Сьогодні описано приблизно 70 тис. видів грибів[2], проте їх очікуване різноманіття, за оцінками різних авторів, становить від 300 тис. до 1,5 млн. видів[3][4].
Хоча гриби переважно ростуть в ґрунтах, вони також поширені в більшості типів біотопів — морях, континентальних водоймах. Вони розвиваються на різноманітних природних субстратах рослинного та тваринного походження, на штучних матеріалах, створених людиною. Серед грибів відомі сапротрофи, симбіонти та паразити рослин та тварин, зокрема людини. Плодові тіла (спорокарпи) деяких грибів вживаються у їжу (білий гриб, печериця, лисички, сироїжка, грифола, трюфель тощо).
Щодо систематики грибів, то досі точаться запеклі суперечки в колі фахівців, які пропонують різні підходи — від морфологічного до генетичного. Відповідно системи грибів у різних мікологічних шкіл виходять суттєво відмінними. Остаточної — такої, яка б задовольняла всі сторони дискусії, — на нинішній день не існує. Науковці досягли єдності лише в одному питанні — це розподілі грибів на власне гриби та грибоподібні організми. За прийнятою в Україні системою гриби поділяються на 10 відділів: Акразіомікотові слизовики (Acrasiomycota), Міксомікотові слизовики (Myxomycota), Оомікотові гриби (Oomycota), Лабіринтуломікотові гриби (Labyrinthulomycota), Гіфохітриомікотові гриби (Hyphochytriomycota), Плазмодіофоромікотові слизовики (Plasmodiophoromycota), Хітридіомікотові гриби (Chytridiomycota), Зигомікотові гриби (Zygomycota), Аскомікотові гриби (Ascomycota), Базидіомікотові гриби (Basidiomycota) та несистематизовану групу Анаморфних грибів (Deuteromycetes) й групу Ліхенізовані гриби, або Лишайники (Lichenes)[5]
У побуті грибом часто називають спорокарп (плодове тіло) вищих грибів, що має ніжку і спороносну шапку з радіальними пластинами чи трубками. Також, у побуті вживається назва грибок для позначення мікроскопічних пліснявих грибів. Обидві ці назви некоректні з наукового погляду й не відповідають науковому визначенню цієї групи біоти.

  Жар-птиця - казковий птах, персонаж російських казок, зазвичай є метою пошуку героя казки. Пір'я жар-птиці мають здатність світити і своїм блиском вражають зір людини. Жар-птиця вогняний птах, її пір'я блищать сріблом і золотом, крила як язики полум'я, а очі світяться як кристал. За розмірами вона досягає павича.

  Жар-птиця харчується золотими яблуками, які дають молодість, красу і безсмертя; коли вона співає, з її дзьоба сиплються перлів.

  Спів жар-птиці зцілює хворих і повертає зір сліпим. Залишаючи осторонь довільні міфологічні пояснення, можна зіставити жар-птицю із середньовічними, дуже популярними і в російській, і в західноєвропейській літературі розповідями про птаха Фенікс, що відроджується з попелу. Прототипом Жар-птиці є павич. Молодильні яблука, в свою чергу, можна зіставити з плодами гранатового дерева, улюблених ласощів Феніксів.

Кожен рік, восени, Жар-птиця помирає, а навесні відроджується. Іноді можна знайти випавше перо з хвоста Жар-птиці, внесена в темну кімнату, воно замінить саме багате освітлення.

складне ,двоскладне ,поширене,повне,неокличне,розповідне.

Ми завжди маємо в кишені жменьку різних

монеток. Кишеньковий метал – так

називають іноді металеві гроші. Історія монет сягає 27 століть. Перші з

них, викарбувані з міді, а пізніше – із золота,  були виготовлені у

стародавньому Китаї. Там їх виливали не круглими, а у вигляді різних невеликих

предметів.

Монети стали платіжним засобом близько

700 року до нашої ери у Греції. Виготовленням монет займалася держава. Монети

виготовлялися з золота, срібла, міді або інших металів і мали лицьову (аверс)

та зворотню (реверс) сторони та бічну поверхню (гурт). Справа виготовлення

монет була відносно простою. Спочатку плавили метал та виготовляли з нього

круглі диски, а потім на них наносили карбування.

Слово «монета» - це одно з імен

давньоримської богині Юнони і одночасно назва місця, де карбували ці грошові

знаки.  

Одночасно з появою монет з*явилися й ті,

хто ці монети підробляв. На мідний диск наносили тонкий шар золота або срібла.

Цей вид злочину був вельми розповсюджений, і за нього була передбачена смертна

кара. Підробити монету можна було досить просто, тому що вони не мали

правильної форма, а карбування наносилось не дуже чітко.  Тоді й

виник засіб перевірити – чи справжня монета. Гострим ножем зрізався краєчок

диска, і тоді можна було виявити підробку.

Карбування монет було державною справою.

Випуск кожної нової монети був пов*язаний з іменем нового правителя.

У 1792 році при розкопках у Києві була

знайдена перша давньоруська монета. Це була срібна монета часів князя Ярослава

Мудрого, яка так і називалася – «срібник».

Тепер монети виробляють із різних

сплавів міді, нікелю, алюмінію. Монета була й залишається платіжним засобом,

хоча в наш час її витісняють паперові або й взагалі віртуальні гроші.

Монети часто слугують амулетами, є

звичай залишати «на щастя» монетку з першої зарплати, кинути її у море, щоб іще

колись повернутись на улюблене місце. Але пам*ятаймо: Золота вистачить на всіх, але любов дістанеться лише

найсміливішим!