3.Ніхто не може догодити яянинові, бо... А яянин дуже вередливий
Б яянин занадто вимогливий
В тільки яянин сам усе якнайкраще знає та вміє
Г яяни - найрозумніші в усьому світі

Тому що Данилко дуже зрадів і сказав що любить весну і лелек ще тому що лелеки прилітають навесні,у тексті вказано,що данилко любить ту пору коли вона вкрита пташиними зграями.

Сьогодні в Україні 60% населення – малозабезпечений клас. Сюди входять наймані працівники, пенсіонери, студенти та інше. 35% населення – «середній клас». Я ставлю середній клас в лапки. Чому в лапках бо це пародія на середній клас розвинутих країн. Сюди входять приватні підприємці від кіосків на ринку до тих які мають фінансовий оборот не більше мільйон гривень.

Весілля — одне з таких свят. Про нього, мабуть, мріють усі дівчата і, переконана, більшість хлопців. Бо воно є початком справді дорослого, самостійного, відповідального життя, у когось — легкого й радісного, у когось — складного й драматичного. Але це потім, а поки що — свято, подібного до якого, мабуть, немає. Найголовніша особливість весілля — це його багатогранний характер, що робить свято справжньою народною драмою. А драма, як відомо, включає в себе різні мистецтва: танець, спів, музику, ігрові дії. «Сценарій» весільної обрядовості складається з кількох актів: сватання, оглядин, заручин, запросин, розплітання коси тощо. І в кожному акті — скарби усної народної творчості. Під час дошлюбного спілкування молоді люди зустрічалися на вечорницях, досвітках, посиденьках. А тут без розваг — пісень, танців, хороводів — не обходилося. Під час сватання старости обов’язково розповідали про «куницю-красну дівицю» і «князя-молодця», причому дотримувалися певних умов гри: тричі стукали у двері, батьки дівчини робили вигляд, що все для них є справжньою загадковою несподіванкою, дочка теж виконувала свою роль. У кожному епізоді весільного обряду були свої «родзинки». Напередодні весілля влаштовували дівич-вечір — символ прощання нареченої з вільним життям. Дівчата готували вінки для молодих, хтось із подруг або брат розплітав косу нареченій, і, звичайно ж, дії супроводжувалися піснями. «А брат сестрицю та й розплітає» — ця пісня ніби прощання дівчини з рідними. У багатьох піснях згадуються ялина, червона калина, хрещатий барвінок, васильки — ті рослини, які споконвіку символізували красу, молодість, дівочу чистоту. У весільних піснях, ігрових діях, танцях розкривалися переживання всіх учасників обряду, їхні сподівання на щастя і любов молодих. За цими творами можнавивчати психологію наших предків. І, на мою думку, у сучасних обрядах варто відновлювати хоча б деякі елементи старовини, бо в них краса поетична і краса духовна – те, що так потрібно всім і завжди.

Люди часто думають і говорять про те, що таке особистість. Це завжди цікаво й завжди хвилює, адже всі ми люди й живемо серед людей. Так, у всіх різні професії, заняття й посади, усі виконують неоднакові завдання. Але ким би хто з нас не був, він, насамперед, особистість, а вже потім носій якої-небудь суспільної функції. Що таке особистість? У чому проявляються її якості?

Бути особистістю – значить зберігати здатність орієнтуватися в різноманітті знань і ситуацій і відповідати за свій вибір, зберігати своє неповторне «я». Чим богаче мир і чим складніше життєві ситуації, тим актуальніше проблема волі вибору власної життєвої позиції. Зберегти свою неповторність, залишитися самим собою навіть у самих складних умовах людин може, тільки залишаючись особистістю

Вільно і невимушено почуває себе в сучасному житті той, хто постійно вчиться орієнтуватися в ній, обирати для себе цінності, що відповідають особистим здатностям і схильностям і не суперечним правилам людського спілкування. Людина має величезні можливості для сприйняття культурних і духовних цінностей і для власного самовдосконалення. Щоб стати особистістю, кожна людина повинен постійно розвиватися, займатися самовихованням. І кожний це знає й намагається розібратися в собі, зрозуміти себе, осягти себе, осягти свій внутрішній мир. Ми намагаємося зіставляти себе з навколишніми, співвідносити особисте життя із суспільної, свій інтерес до миру з інтересом його до себе, щоб відповісти на головні з головних питань: який я? як і для чого я живу? чи всі я відкрив у собі? Кожна людина сам повинен себе виховувати. Ніхто не прийде й не скасує в ньому недоброзичливість, заздрість, лицемірство, жадібність, страх перед відповідальністю, непорядність

Головним у духовній культурі особистості можна вважати активне, творче відношення до життя: природі, суспільству, іншим людям, собі самому. Нам, що вступає в життя, треба знати про те, що культура людини не повинна бути зведена тільки до начитаності, ерудиції, хоча й це дуже важливо- Культуру людини неважко оцінити. Опанувати культурою може тільки діяльна, активна людина, що відкрила для себе всього її багатства. Мистецтво й література, традиції й звичаї дуже повчальні і їхнє знання полегшує життя

Але є ознака духовної культури особистості, що дуже важливий, – готовність людини до самовіддачі й самопожертви. Турбота про людей і прагнення до м повинні стати не тільки добрими словами, але й добрими справами. Протягом всього життя потрібно формувати й розвивати в собі кращі якості й переборювати ті, що заважають розкриттю особистості, її самоствердженню в колективі. На жаль, багато хто вважають, що свобода особи – це воля не дотримуватися встановлених у суспільстві законів, порядку. Але таке поводження замість користі приносить тільки шкода, причому страждає не тільки сама людина, але й навколишні його люди

Родина Софійки Дід Павло, бабуся Горпина - мала коралове намисто, Клава- сирота, від якої відвернувся Коханий Гордій. Ніна їздила верхи на Мальві з дитиною.

Родина Кулаківських: гордій кулаківський-дворянин. Одружився з шляхтянкою, розбагатів за до злочину. Родина Міщенків: Данило Міщенко -дворянин, предки козаки, ошуканий Г. Кулаківським.

Ніколи не буде добротною та людина, котра не була чуйною до своїх батьків, до тих людей, які є найріднішими у цілому світі.
А тільки подумати, скільки нервів та сил було потрачено нашими матерями на те, щоб нас тільки виховати та поставити на ноги.А якщо тількі згадати, скільки турботи та сили було віддано нам за той час, поки ми стали дорослими.Ця турбота та ласка не тільки була, а вона є і буде доти, доки буде жити наша матір.Кожна мама може віддати навіть життя задля добробуту своїх дітей.В нашу чергу ми можемо лише допомагати та турбуватися за наше безцінне життя, котре було подароване найціннішою людиною.
Ніколи не нехтуйте материнською увагою та ласкою, адже ви це зрозумієте лише тоді, коли станете самі батьками та матимете власних дітей.Не забувайте говорити більше приємних та ласкавих слів.
Найголовніше, це шанувати мам лише за те, що вони просто є поруч з вами.

сильное  любопытство и что-то еще

1. робінзон крузо

2. нестайко

3. кактус

як людина може розуміти слово "самопожертва"? це необов'язково треба жертвувати своїм життям заради когось. я розумію ідея самопожертви - як до комусь у складний період його життя.і ця ідея самопожертви сходить від вашої ініціативи,бо ви хочите комусь просто до покозати ,що для тієї чи іншої людини ви можите пожертвувати будь чим.наприклад пожертвувати своїм часом для до ншому.

Герой майже у відчаї, він хоче втекти , але не робить божевільних вчинків, а виливає тугу у віршах, бо має душу художника. 

Заметіль, завивання вітру  ("Безмежнеє поле в сніжному завою...") співзвучні стану змученої душі. Не дивно,що цей вірш, перекладений на музику, став чудовою піснею.