Людина не може жити без спілкування. Йому треба промовляти вголос свої думки, ділитися наболілим і радостью.Всегда є люди, з якими хочеться поговорити і поділитися всім, що всередині тебе. Це близькі люди, такі як мама, тато, брати, сестри і друзі. А є люди, з якими тобі говорити не хочеться і не приємно.Дуже хочеться, що б таких людей в житті траплялося якомога менше. Тому що людина не може існувати без спілкування.
Розкотити, скотити.
Найдорожча цінність людини – дружба. Недарма народне прислів’я говорить: «Дружба – то найдорожчий скарб».Дружба починається із приятелювання,
із радості від спілкування,із гарного ставлення одне до одного, взаємної симпатії,
із спільного кола інтересів. Вміти дружити – це не залишати друга в біді. Є ще одна мудра народна думка: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти»,тому я хочу дружити з гідними людьми.
Той, хто не знає свого минулого,
не вартий майбутнього!
Максим Рильський
Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?
Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.
Якщо торішній січень був тепліший, то нинішній буде холодніше.
Якщо сьогодні тепло то завтра буде тепліше.
Якщо у травні сухо то у червні сухіше.
Чим холодніше останній тиждень лютого, тим тепліше в березні.
Жовтень – батенько холодний, але листопад ще холодніший
Якщо взимку вітер подув з півночі — буде дуже холодно, а якщо зі сходу — то ще холодніше.
Молода була — дурна була, стара стала — дурніша стала
у травні сухо,у червні сухіше
у грудніхолодно,а в лютому холодніше
Я уже кому то это писала
Н. в. одна тисяча дев'ятсот сімдесят три
Р. в. однієї тисячі дев'ятисот сімдесяти трьох
Д. в. одній тисячі дев'ятистам сімдесяти трьом
Зн. в одну тисячу дев'ятсот сімдесят три
О. в. одною тисячею дев'ятистами сімдесятьма (сімдесятьома) трьома
М. в. (в) одній тисячі дев'ятистах сімдесяти (сімдесятьох) трьох
Н. в. Анатолій Степанович
Р. в. Анатолія Степановича
Д. в. Анатолію (Анатолієві) Степановичу
Зн. в. Анатолія Степановича
О. в. Анатолієм Степановичем
М. в. (на) Анатолієві Степановичі
К. в. Анатолію Степановичу
Н. в. Валентина Костянтинівна
Р. в. Валентини Костянтинівни
Д. в. Валентині Костянтинівні
Зн. в. Валентину Костянтинівну
О. в. Валентиною Костянтинівною
М. в. (на) Валентині Костянтинівні
К. в. Валентино Костянтинівно
чуєш - [ч у й е ш] (наголос на У) 4 букви, 5 звуків
джерела [дж е р е л а] (наголос на другу Е) 7б, 6 зв.
поводишся [п о в о д и ш с' а] (наголос на другу О) 9 б, 9 зв.
берешся [ б е р е ш с: а ] ( наголос на другу Е) 7б, 7 зв
У мого кращого друга, скоро день народження! Мені хочеться подарувати подарунок зроблений моїми руками. Моєму другові подобається вітрильник з щоглою і вітрилами!
Коли я прийду до друга у гості, привітаюся з ним, його мамою і татом. Привітаю з днем народження, сказавши приємні слова і вручу йому свій подарунок! За столом буду вести себе чемно. А коли закінчиться свято, я скажу, що мені все дуже сподобалося і ввічливо попрощаюся з усіма.
Другові мій подарунок дуже сподобався! Мені було приємно!
Лісове джерельце
Марійка, Сашко та Юрко пішли у ліс.
Вони почули дзюрчання. Це було джерельце, тільки воно було завалене камінням. Діти прибрали каміння. У ньому заіскрилась чиста вода і почала вибігати срібним струмочком.
Діти змогли напитися чистої води з джерельця, та в гарному настрої пішли додому.