Яке речення є розповідним? А)У степу все мовчить.
Б)Плекайте рідну мову.
В)Не бійтесь заглядати у словник.
Г)Розкажи мені казку чарівну.

тіннню            кількістю               пам2яттю

сумішшю         областю                 любов"ю

зустіччю                                        кров"ю

розповіддю                                    Об"ю 

піччю                                             матір"ю

 північчю

височінню

блакиттю 

фальшшю

нехворошшю  ?

Білоруссю 

Наверное так 

Пишно розлігся,мов великий пан - розкішно простягся (розклався).

Ловиш гави - не слухаєш.

Не байдикувати - не лінуватися,не ледарювати.

Швиденько схаменутись - миттєво опам"ятатись.

Дім, у якому мешкає моя сім’я, багатоповерховий. Кілька сотень людей живуть у ньому. Увечері, коли на вулиці зимно і мерехтять жовтаві очиці ліхтарів, я сідаю біля вікна і починаю мріяти. Я уявляю собі, що наша багатоповерхівка вже не будинок, а величезний корабель, який пливе крізь море білої зими, мов той криголам. Так багато людей у будинку, такі вони мають різні почуття та бажання! Але ж пливе будинок-корабель, і всі ми на ньому пасажири.

На справжньому кораблі мають бути чистота і поря­док. У нашому будинку чистоту і порядок забезпечують самі мешканці. І це зовсім не важко: треба просто слідку­вати, щоб стіни були охайні, сходи — вимиті, стеля — без плям. Я колись чув, що держава нагадує корабель так само, як і наш дім. На мій погляд, для того, щоб навести поря­док на палубах і в трюмах держави-корабля, теж достат­ньо щирого бажання більшості людей.

Улітку будинок, у якому я живу, нагадує вже не корабель, а заміську дачу: хльопає підсохла білизна, галасує малеча, прогулюються двором літні люди. Щасливий час — це літо! Але чомусь мені впадає в око те, що рік за роком у нашому будинку все більше літніх людей і все менше дітлахів. Що ж станеться років через двадцять з нашим великим будин­ком? Я сподіваюся, що все буде гаразд і з ним, і з усіма нами.

Дім, у якому я живу, — це частина мого міста, а місто — частина цілої держави. Я впевнений, що той, хто любить свій дім, не може не любити своєї держави.

Одного разу засперечалися двоє півників. Хто з них найкращий господар двору. До них підлетів горобець й каже " Влашуйте змаганняй хто виграє той й господар". Півники й так і зробили. Спочатку було змагання по бігу. Але не хто не переміг півники навіть не змогли добігти до половини дороги. Друге змагання кукуріку. Хто з півників кукурікне той й переміг. Але не хто не почув їхне кукуріку. Й нарешті третє змагання по мудрості. Горобець спитав скільки 2+2=?. Півники то 1 то 2 то 3 ніхто правильно не відповів. Отже з цих півників не хто не може стати господарем.

я бачу україну красивою нові технології автомобілі готелі та будівлі красиві

Нкому не розказуй,Нічого не робити,бути неуважним,зробити бог зна що.

По нашому підвіконню пробігла маленька пташка. По-нашому відпочивати -  сидіти у смартфоні

Дійсно, мистетство збагачує духовно.

На мою думку, погода упродовж тижня буде морозною.

Зверніть увагу, матеріал параграфа є складним.

Листя закружляло за вікном. Стояла мертва тиша. Вже летять у вирій пташки. День був пронизаний холодом. Клен стояв одягнутий в рум"янець, стояв задуманий. Ніжно виглядають берізки, які засмучувались, що скоро прийдуть холоди. Раптовий вітер зривав останню радість з дерев. А я думаю - яка це гармонія кольорів!

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Прощай синє море, моє безкрає,просторе.

Краю мій, колиско пісні й танцю не забувай мене!

Зашуми весною,зелен, луже теплий вітре, шелести в гіллі!

Старі дуби вам за осінь, за відлітання радості і птиць.