Заслуги

Князя

Володимира

Відповідь:

Князь Володимир Святославович увійбшов в історію нашого народу як князь - Святитель, який охрестив Україну-Русь і ввів її в християнську цивілізацію. За його труди на благо рідної землі народ ще за життя назвав його Великим князем, любив його як батька нації а після смерті ввів його до лику святих.

Пояснення:

1.в

2.а

3.а

4.г

5.б

6.г

7.а

8.а

9.б

10.а-б

11.г

12.сам думай

Пока

ответ:Найбільше припала до душі князеві Володимиру віра греків. Інші віри він відхилив. Йому не сподобалось, що перші не їли свинини, не пили вина, другі дуже постили, треті не мали своєї землі.

згорнеш - клинець, розгорнеш -  линець. (парасоля)

через воду переводить,  а сам з місяця не сходить. ( міст)

вдень з ногами, а вночі без ніг. (ичеревики)

ходить пані по майдані. куди гляне - трава в'яне. ( коса)

утрьох їдуть братці верхи на конячці. ( пальці і олівець )

біле поле, мудрий на нім оре. ) папір, писання)

Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них наяд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

1.Тяжке дитинство.

2.Праця на  полі.

3.Його помста.

4.Сміливий і рішучий Чіпка.

5.Чіпка захисник народних інтересів. 

Народна пісенність входить у скарбницю людської культури як дорогоцінне надбання поетичної творчості трудівників. Щедрість обдарування, красу і благородство душі, ніжність і ласку, високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних співаків і поетів. Тому, сповнені вічно юної привабливості, безсмертно ширяють пісні над просторами кожного краю, легко залітаючи на крилах мелодії далеко за його межі. Вони володіють чудовою здатністю окрилювати поривання, надихати у праці, овівати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили у боротьбі. Без народної пісні взагалі немислиме повнокровне життя трудової людини. До пісні звертаються колективно й поодинці, в будень і в свято, старі й молоді, при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях. Тим-то трударі завжди так гаряче любили свою пісенність, плекали й берегли її, збагачуючи все новими темами та барвами.

 Сімферополь, 45° пн. ш.розташований між екватором і півн.полюсом

Кожний народ, що створив дійсно велику цивілізацію, має у своїй скарбниці епічні твори, що зберегли історію, характери та звички, дух предків, ідеали нації, які пройшли випробування віками і тисячоліттями. У триєдиної гілки слов'ян, що складали Київську Русь, таким твором є "Слово о полку Ігоревім". Воно було створено у неспокійні часи формування слов'янської державності, потім на довгі віки була втрачена. Але твори, що вилилися з глибини народної душі, не гинуть. Справжнім дивом, але й історичною закономірністю, було друге відкриття "Слова..." напередодні Вітчизняної війни 1812 року, коли знов виникла необхідність спертися на загальнонародний дух. 

"Слово о полку Ігоревім" — ліричний і героїчний твір. Поезія та героїка єдиним потоком злилися в ньому. Це не літопис, що тільки реєструє події. Сама ж така подія не зовсім звична тема для епосу. Не завоювання, не перемоги, а невдалий похід князя Ігора Новгород-Сіверського став для автора "Слова" приводом для висловлення гірких, просякнутих любов'ю та болем роздумів про рідну землю, її нинішнє та майбутнє. Рядова воєнна невдача дала змогу з небувалою натхненністю висловити ідею єдності, без якої загине, буде пошматована загарбниками рідна земля. 

Починається "Слово..." із заклику до співців розповісти про похід "князя Ігоря, Ігоря Святославича" не за старими поетичними канонами, а правдиво і точно. І ллється пісня про давніх лицарів-воїнів, хоробрих, загартованих, що змалечку звикли до ратного життя. "А мої ті куряни-воїни вправні, під трубами повиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані..." Всеволода автор називає "буй-туром", могутнім і славетним воїном. Ігор — молодший, але теж відважний воїн іде зі своїм військом на половців. Початок походу переслідують страшні віщування — сонячне затемнення, дивовижна поведінка тварин, гроза. Над військом кружляють хижі птахи, наче очікуючи загибелі воїнів. Але Ігор каже: "Лучче ж потятим бути, аніж полоненим бути". З такими воїнами, як русичі, честю буде і перемога — "напитися шоломом з Дону", — і славна загибель. 

Двічі зустрілися русичі та половці. У першій сутичці руські воїни перемогли, узявши багато здобичі. Але Ігор хоче продовжити похід на ворога, хоче визволити від нього рідну землю. 

Другий, страшний бій попереду. Образи великої поетичної сили автор "Слова..." використовує, щоб розповісти про нього. Криваві зорі віщують велике побоїще, чорні хмари затьмарюють, ніби чотири сонця, чотирьох князів. Наче грім із дощем зі стріл, сунуть з Дону половецькі війська. Ріки змутніли, земля гуде, а над полями стоїть курява — це половці ідуть, "од Дону і од моря і зо всіх сторін руські полки обступили". І почалася велика битва. Але замало було русичів, не підтримали їх інші князі — і полягло військо Ігоря та Всеволода, а Ігор потрапив у полон. Йому вдалося втекти, одинадцять діб він іде, ховаючись від ворогів. Тут автор "Слова..." робить несподіваний хід. Ігор повертається без перемоги, без здобичі, але по всіх містах його зустрічають, як переможця, а в Києві дзвонять великі дзвони. Це свідчить про симпатію автора до людини, яка, незважаючи на безнадійність справи, продовжує боротьбу. 

"Слово о полку Ігоревім" — не тільки коштовний камінець зі скарбниці світової культури. Це вічна поезія слов'янської землі, вічне прагнення до волі і заклик до єдності у боротьбі. 

Нещодавноя прочитав повість М.Стельмаха"Гуси-лебеді летять".У повісті розповідається про дитинство самого письменника.

Михайлик, на перший погляд, здається звичайною дитиною: він пасе конячину,збирає гриби, допомагає батькам по господарству.Але він зростає серед прекрасної природи. Михайлик - бешкетник і доброзичливий, добрий, чемний, кмітливий.

Михайлик був одягнений бідно "Губи в нього товсті, капшучисті", "обстриженого, накупаного і задягненого в нову сорочку і штанці"

Михайлик - це талановита дитина. Із задоволенням і успіхом учиться в школі. Він перечитав усі книжки, які були в хаті. В школі береться до написання п"єси.

Він справжній товариш. Найкращим другом є люба. Михайлик уміє дорожити цією дружбою, він ніколи не образить Люби, не дасть її скривдити. Він любить і поважає свою сім"ю. Саме мати навчила його любити природу. З любов"ю і теплотою згадує свого дідуся й бабусю.
Михайлик любить красу природи, батьків, школу. Він є хорошим прикладом для нас всіх